Місто Кропивницький (до 1924 — Єлисаветград; до 1934 — Зінов’євськ; до 1939 — Кірове; до 2016 — Кіровоград) — місто в центрі України, адміністративний центр Кіровоградської області та Кіровоградського району, промисловий і культурний центр, вузол автодоріг, залізнична станція на лінії Знаменка — Помічна, аеропорт. У 2016 році місто було перейменовано.
Кропивницький розташований на Придніпровській височині, у долині й на берегах річки Інгул (притока річки Південний Буг), при впадінні в неї менших річок Сугоклеі й Біанкі. Площа населеного пункту — 10,3 тисячі га. Населення — 254 103 жителів (за даними перепису населення України 2001 року) разом з іншими населеними пунктами, підпорядкованими Кропивницькому міській раді — 262 543 жителя.
Місто з 1775 року, у середині XIX — початку XX століть Єлисаветград пережив «золотий вік» — розвивалася промисловість, розквітла культура, зокрема, тут було відкрито перший український професійний театр.
У 1939 році місто стало центром Кіровоградської області .
До початку XX століття Єлисаветград ріс і розвивався, тут відбувалося чимало значних історичних подій, так, російська армія, яка розгромила Запорізьку січ, виступила саме з Форту Святої Єлисавети. Але, передусім, історія Кіровограда пов’язана з торгівлею. Розташований на важливому торговельному шляху Єлисаветград в XVIII столітті став великим торговим центром України. Проходили в місті ярмарки, з’їжджалися купці з Польщі та багатьох інших країн. Усе це призвело до того, що в період із середини XIX до початку XX століття Кіровоград пережив свою «золоту еру» — розквіт культури, активний розвиток промисловості та інших сфер.
З Кіровоградом пов’язане життя засновника українського театру — драматурга І. Тобілевича, який створив у своїй удадьбе в передмісті перший в Україні професійний театр. Садиба, а тепер — державний музей-заповідник І. Тобілевича, знайомить усіх із будинком, де жив знаменитий діяч, відкриває відвідувачам красу чудового ставка й парку, і, звичайно ж, зберігає як важливий історичний для українського театру пам’ятник Літній театр, на підмостках якого зародилася театральна культура України. Тобілевич, який проводив тут чимало заходів, на які з’їжджалася інтелігенція, перетворив передмістя Єлисаветграда в справжній творчий оазис. У другій половині XIX століття Єлисаветград навіть вважався одним із найбільш розвинених у культурному напрямі повітових міст південної України.
Садиба Тобілевича — одне з багатьох красивих історичних місць колишнього Єлисаветграда, пам’ятки Кропивницького, які дійшли до нашого часу з XIX — початку XX століть, цікаві й різноманітні. Світлом і красою сяють кіровоградські храми: Кафедральний Грецько-Володимирський собор, побудований у 1812 на місці першої дерев’яної церкви міста і зберіг упродовж майже двохсот років оригінальну стінну й купольний розпис, усипальниця Раєвських другій третині XIX століття, Свято-Хрестовоздвиженську і Свято-Покровська церква споруди 1 849 року.
Зберігся в місті й найперший — Потьомкінський парк, створений за указом Катерини II для постачання овочів і фруктів «вищому двору» в 1764 році і в усі часи колишнім улюбленим місцем відпочинку містян і приїжджих, у тому числі самого А. С. Пушкіна. З історією Єлисаветграда пов’язано чимало гучних імен — у різний час тут побували А. Міцкевич, М. Кутузов, А. Суворов і багато інших відомих діячів. І кожен із них був зачарований красою міста й доброзичливістю його мешканців.
Центр Кропивницького до наших днів зберіг красиву архітектуру XIX — початку XX століть, прогулюючись затишними вуличками, можна невпинно милуватися невисокими витонченими будівлями, рясно прикрашеними ліпниною, скульптурою й іншим декором.
Сучасне місто Кіровоград зберіг свою чарівність, затишок і красу, створені ще в XIX столітті.
Comments