Мукачівський замок Паланок

Мукачівський замок Паланок

Опис мукачівського замку

На південно-західній околиці міста Мукачева на одинокій стрімкій горі стоїть чудовий старовинний замок – одна із найцінніших пам’яток історії й військової архітектури ХІV-ХVІІ ст. Замок має міжнародне значення. З ним пов’язані історії багатьох народів: русинів-українців, угорців, словаків, німців, румунів, поляків та ін.

Мукачівський замок – це типова середньовічна фортеця, де поєднані різні стилі як фортифікаційного, так і палацового будівництва, які утворюють неповторний замковий ансамбль – один із найпопулярніших туристичних об’єктів не тільки в Україні, а й за її межами.

Замок побудовано на горі вулканічного походження висотою 188 м над р.м. або на 68 метрів вище міста Мукачева. За легендою замкову гору насипали у великих муках люди, звідси й походить назва міста Мукачева. Замок займає площу близько 14 тис. кв.м і складається з трьох частин, розміщених на трьох терасах гори: Верхнього, Середнього і Нижнього замків.

Найстаріший – Верхній замок XIV- XVII ст., побудований на вершині гори, Середній XVI – XVII ст. – на 6 м нижче від Верхнього,

Нижній замок XVII ст. – ще на 10 м нижче від Середнього. На початку XVIII ст. на четвертій терасі гори, ще на 10 м нижче, була збудована оборонна вежа “Предзамча”, але вона не збереглася до наших днів, залишився тільки її фундамент. Тоді ж було прокладено і дорогу по західному схилу гори, якою ми піднімаємося до замку і по сьогодні. Раніше на гору піднімалися крутою південною стежкою.

Кожна частина замку мала власні оборонні споруди та могла оборонятися самостійно. Це – сухі рови, вирубані у скелі навколо кожного замку, глибиною 10-12 м, кам’яні кріпосні стіни товщиною 3 і більше метрів, дерев’яні підйомні мости (колись їх було три), могутні кутові бастіони. Ці споруди утворювали декілька ліній оборони замку і робили його неприступним.

Ворота Нижнього замку охороняють два кілеподібні бастіони, збудовані у 1670 р., про що свідчить напис на фронтоні східного бастіону. Середній замок захищають чотири бастіони: два – з південної й два – з північної сторони. В Середньому замку розміщувалися казарми військового гарнізону, арсенал, рицарська зала, кухні, комори. У північній частині двору колись стояв будинок коменданта, який у другій половині XX ст. був розібраний, залишився тільки фундамент.

За фундаментом височать старовинні кам’яні стіни Верхнього замку: три круглі вежі XIV – XV ст. і напівкруглий бастіон XVI ст. У кінці XIX ст. до Верхнього замку зліва була прибудована квадратна висока вежа зі сходами, які ведуть у Верхній замок. У XVII ст. під правою круглою вежею був прорубаний коридор – так званий “хід-пастка”. Пасткою служив круглий отвір у стелі коридору, через який камінням або кип’ячою смолою захищали вхід у Верхній замок.

На стіні вежі над входом у коридор зберігся кам’яний герб трансільванських князів Ракоці. Верхній замок має дво- і триповерхові будівлі, які утворюють закритий з усіх сторін двір. У XVI – XVII ст. тут був палац володарів замку з двоярусною аркадною галереєю, розкішними палатами на другому поверсі, кухнями, коморами, приміщеннями для прислуги на першому поверсі та замковою каплицею.

У південній частині двору знаходиться криниця глибиною 85 м і діаметром 2,5 м. У кінці XIX ст. криниця висохла, а в 30-ті роки вона була перекрита бетонною плитою на глибині 40 м. За австрійськими джерелами на дно криниці ведуть спіральні кам’яні сходи, які закінчуються на рівні 1,6 м від дна двома нішами: одна – у південному, друга – у північних напрямах. За легендою з дна криниці починався таємний підземний хід до берега річки Латориці. Дерев’яне колесо для підйому води було встановлено у 1987 р. під час знімання фільму литовською кіностудією. З північної сторони Верхній замок захищений двома бастіонами, сухим ровом, кріпосною стіною і стрімким схилом гори.

Ще у XVI ст. навколо замкової гори був викопаний водяний рів, який наповнювався водою з річки Латориці. Пізніше внутрішній берег рову був укріплений дубовим частоколом – паланком. Назва “Паланок” збереглася до наших днів, хоча сам рів і частокіл не збереглися.

Мукачівський замок історія

Точної дати заснування замку немає, але вже у період слов’янських поселень на горі, можливо, було глиняне або дерев’яне укріплення для контролю торгових і військових шляхів, що проходили тут ще до нашої ери. Перші письмові згадки про Мукачівський замок датуються XI ст., коли територія нашого краю увійшла до складу Угорського королівства.

 

Спочатку замок належав угорським королям династії Арпадовичів і охороняв Верецький перевал Карпатських гір. З 1321 р. замок переходить у власність короля Карла Роберта із династії Анжу, який укріплює його кам’яними стінами. У ті часи на вершині гори була тільки одна кам’яна вежа-донжон, в якій знаходився постійний військовий гарнізон на чолі з капітаном. Відомі імена всіх капітанів замку починаючи з 1321 по 1849 роки.

У 1376 р. королева Угорщини й Польщі Єлизавета Анжуйська дарує місту Мукачеву право власної печатки, що сприяло розвитку торгівлі й ремесел.

У 1396 р. угорський король Жигмонд Люксембурзький дарує Мукачівський замок і домінію своєму родичу подільському князю Федору Корятовичу із литовського роду Гедимінів.

Корятович перетворив замок у свою резиденцію і значно укріпив його кам’яними стінами з круглими вежами по кутах, три з яких збереглися до наших днів. За легендою князь наказав вирубати криницю під старою вежею, щоб мати воду на випадок облоги замку.

Після смерті Корятовича у 1414 р. ще чотири роки замком володіла його дружина Ольга, а потім король Жигмонд передає замок іншим володарям: Назаровичу, Бранковичу, Палоці. У 1445 р. регент Угорщини Янош Гуняді, володар домінії Мукачівського замку, надає місту Мукачеву Магдебурзьке право, тобто право на самоврядування.

У 1514 р. в Угорщині спалахнуло селянське повстання на чолі з Дєрдєм (Юрієм) Довжою. Повстання захопило і наш край. Повсталі селяни – куруци – штурмом захопили Мукачівський замок. Після жорстокого придушення повстання замок знову переходить під владу угорської корони й стає майоратним, тобто передається по спадковості старшому в роду.

Після поразки угорської армії від турків під Могачем у 1526 р., Угорське королівство розділилося на дві частини. Дворяни південно-східної Угорщини обрали королем магната Яноша Заполяї, а північно-західної – Фердинанда І Габсбурга. Цим скористався турецький султан і захопив центральну частину Угорщини. Янош Заполяї змушений був піти на союз із Туреччиною у боротьбі проти австрійців. Почалася довготривала війна, під час якої Мукачівський замок переходить з рук у руки. За договором, укладеним у 1595 р. між угорським королем Рудольфом Габсбургом і трансільванським князем Жигмондом Баторі, Мукачівський замок і весь край переходить під владу трансільванських князів, які далі розбудовують і укріплюють його.

Мукачівський замок “Паланок” значно перебудував князь Федір Корятович. З’явилися навколишні водяні рови, п’ятнадцять бастіонів та вбиті в землю колоди-частоколи. Дві південні та одна північно-західна вежі збереглися як найстаріші частини замку. їх називають вежами Корятовича.

З 1629 по 1711 р. з невеликою перервою Мукачівський замок і домінія належали трансільванським князям династії Ракоці. Дєрдь І Ракоці зробив Мукачево столицею свого князівства. Після смерті князя у 1648 р. його вдова Жужанна Лорантфі продовжує реконструкцію замку і споруджує Середній і Нижній замки, а також зовнішнє оборонне кільце з водяним ровом і паланком.

Перебудований у стилі французького військового інженера Вобана, замок набув вигляду типової середньовічної фортеці з високими вежами, колись їх було 14, і могутніми бастіонами.

У 1648, 1649 і 1656 рр. у Мукачівському замку побували посланці гетьмана України Богдана Хмельниць­кого, які вели переговори з Дєрдєм II Ракоці про спільні військові дії проти Польщі. Після смерті вдови Дєрдя II Ракоці Софії Баторі у 1680 р. Мукачівський замок перейшов до вдови їх сина Ференца І Ракоці – княгині хорватського походження Ілони Зріні (Зриньо).

З 1685 по 1688 рр. вона мужньо обороняла замок під час його найтривалішої, майже трирічної, облоги австрійськими імператорськими військами. Вся Європа стежила за подіями у Мукачеві. Як героїчний подвиг сприймали у світі непокору Ілони Зріні в той час, коли вже вся Угорщина і Трансільванія були в руках Габсбургів.

Після капітуляції замку імператор Леопольд І наказав відбудувати його відповідно до вимогам фортифікації того часу. Були знесені високі вежі, і замок набув вигляду низької фортеці з виступаючими бастіонами й кількома лініями польових укріплень біля підніжжя гори. Замість паланку були збудовані цегляні зіркоподібні укріплення з бастіонами, редутами й водяним ровом. Перебудований таким чином Мукачівський замок стає найміцнішою фортецею на сході Австрійської імперії.

З 1704 по 1711 рр. Мукачівський замок стає оплотом національно-визвольної війни угорського народу проти австрійського гніту під керівництвом трансільванського князя Ференца II Ракоці, сина Ілони Зріні. Найактивнішу участь у цій війні взяли русини-українці. В цей період на замковій горі була споруджена четверта тераса – оборонна вежа з сухим ровом навколо, підйомним мостом і дорогою по західному схилу гори. Союзниками угорців у війні були Фран­ція та Росія. У Мукачівському замку князь Ференц II Ракоці приймав послів Людовика XIV, а в Ужгородському замку – послів Петра І. Після поразки у війні Ференц II Ракоці залишив батьківщину і Мукачівський замок перейшов у руки Габсбургів.

Мукачывський замок кынець XVII століття - старовинна гравюра

Поступово замок втрачає своє військове значення. В 1782 р. указом імператора Йосипа II у замку відкривають державну політичну в’язницю, в якій протягом понад сто років побувало близько 20 тис. в’язнів. Серед них – багато відомих людей з різних держав Європи: керівник антитурецького повстання в Молдові та Валахії Александр Іпсіланті, угорський просвітник і мовознавець Ференц Казінці, австрійський капітан Ференц Рендль за замах на Фердинанда V, чеський композитор Іржі Ружічка, французький посол Каміл Турно, австрійський історик і політик Йосип Гормаїр, російський анархіст Михайло Бакунін і багато інших.

У липні 1847 р. проїздом через Мукачево замок-в’язницю відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. На честь цієї події у 1997 р. на стіні Середнього замку була встановлена меморіальна дошка.

У 1896 р. в’язниця в замку була ліквідована. Поступово він приходить у занепад і руйнується. В період Чехословацької республіки, до складу якої з 1919 по 1938 рр. входило Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь, у замку були розташовані військові частини.

Під час Другої світової війни, знову у складі Угорщини, замок займали угорські військові частини. Після возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною 29 червня 1945 р., замок займали військові частини й сталінська в’язниця. З 1962 по 1978 рр. у замку було розташоване професійно-технічне училище.

У 1980 р. в Мукачівському замку відкрито Історичний музей, експозиції якого розповідають про історію та культуру краю.

Паланок у перекладі з грецької мови означає: 1) огорожа; 2) майдан для гімнастичних та бойових тренувань.

 

Джерело: З. Карпова, В. Ньорба. З глибини віків. Мукачівський замок (2005)