Кіровоград переіменували на Кропивницький.
Їду у Кіровоград. Перед потягом мав вільний час, купив у книгарні “Капітал” Жадана. Давно збирався щось почитати з сучасної української літератури, а про Жадана постійно чую, що такий класний, крутий, подруга взагалі фанатіє від нього. Тож треба було почитати. Не раз починав читати на електронних носіях, але не заходили. Ось купив справжню паперову книгу в твердій обкладинці і хорошим шрифтом. Книга сподобалася, поринув у життя героїв.
До Кіровограда добираємось так: потягом 72 о 20.20 з Києва до Знам’янки, приходить о 1.17, Вартість 118 грн з білизною. Потім о 6.00 електричкою до Кіровограда, приходить о 7.40, вартість 10,50 грн.
Звичайно зручніше було б добиратися 76 потягом, але нажаль його цього дня не було.
Деякі з групи добиралися на автобусі: з Києва о 6 ранку, прибули до автовокзалу Кіровограду о 10.40. Вартість 150 грн.
В Знам’янці довелося чекати електричку. Хтось спав на вокзалі, а інші прогулялися по нічному місту.
О 6.00 виїхали електричкою.
Приїхали о 7.40. Поснідали.
8.35 пішли у дендропарк.
По дорозі бачимо біг-борд, місто ніяк не може визначитися з назвою.
Пройшли поряд будинку з цікавою архітектурую. Це будівля ремісничо-грамотного училища 1867 року.
В місті облаштовані плавні з’їзди з тротуарів.
Тут чітко висловлюють свою позицію.
Дорога до дендропарку зайняла більше години.
Гарний парк. Багато тюльпанів. Атракціони.
І тут на головній сцені плакат з агітацією.
Розпустив павлін крило.
Біля дендропарку розмістився блошиний ринок.
Декілька років тому у місті було зроблені маркування, які вказують напрямок до пам’яток, але зараз більшість з них у такому стані.
Тризуб викладений з камінців.
Погулявши по дендропарку відправилися до квартири яку зняли.
Пройшли поряд Собору Різдва Богородиці.
Після 14.00 заселилися до квартири. Пообідали. І о 15.30 пішли на екскурсію містом. Цього разу скористалися послугами екскурсовода. Обійшлось 20 грн. з людини (250 грн. з групи). Екскурсія тривала більше 3 годин.
Екскурсія почалася з розкішного монумента «Янгол-охоронець України», який був встановлений на площі Незалежності до 250-річчя міста в 2004 році.
Тут поряд розташований Донецький національний медичний університет.
Також поряд новозбудований Благовіщенський собор.
Далі ми пройшли біля ПАТ «Ельворті», до 22 квітня 2016 року ПАТ «Червона зірка» “Червона зірка”. Підприємство «Ельворті» є одним із найстаріших у державі з виготовлення сільгосптехніки — було засноване англійськими підприємцями братами Ельворті ще 1874 року.
Далі ми побачили будівлю Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Ось пам’ятник Володимиру Винниченку. Винниченко – український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.
Далі ми пішли до Ковалівського парку. Тут в 2013 році поставили пам’ятник-фонтан «Наталка Полтавка».
Далі побачили Кіровоградський академічний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького — обласний музично-драматичний театр у місті Кіровограді, перший професійний український театр. Приміщення театру споруджено у 1867 році.
Тут ми уважно слухаємо екскурсовода
І тут починається Дворцова вулиця.
У вересні 1847 року коли імператор Микола І заклав перший камінь під будинок палацу для прийому «найвищих осіб» — саме від палацу до вулиці Великої Перспективної і пролягла нова вулиця. 
І тут є пам’ятник першому трамваю. Хоча в Кіровограді зараз трамваю вже немає. Зруйнована мережа під час Другої світової війни.
Ще будинки на Дворцовій вулиці.
Пам’ятник двірнику роботи Сергія Слінкіна.
Будинок Барського, збудований у 1900 році як приватний будинок, яскрава міська пам’ятка в стилі модерн; нині приміщення краєзнавчого музею.
Хоральна синагога, архітектурний шедевр.
Пам’тник Олександру Пашутіну, міському голові (1878—1905). Пашутін був щиро відданий місту та його жителям, займався благочинністю. За задумом авторів проекту це символізує спадкоємність міської влади.
Лікарня Святого Луки.
Наприкінці ми побували на Валах (місце розташування Єлисаветинської фортеці).
Там міститься Меморіал Слави, низка інших монументів і знаків, присвячених подіям і персоналіям ВВВ, пам’ятний знак Голодомору, пам’ятний хрест першому православному храму міста.
Ми втомлені, але задоволені повертаємось до нашої квартири о 19.30. Хто не втомився пішов до дендропарку, увечері там було свято, грали різноманітні музичні гурти.
День закінчився.
У неділю вранці о 10.30 нас чекав вже замовлений автобус. Ми вирушили в область подивитися цікаві об’єкти.
Перше місце – парк-пам’ятка “Хутор Надія”. Нам провели екскурсію, 14 гривень з людини.
Будинок Івана Карпенко-Карого. Відновлений у 1982 році, до 100-річчя заснування українського Театру корифеїв.
Дуб посаджений Панасом Саксаганським
Жіноча купалня
По пам’яті онуків Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) відновлений інтер’єр будинку
Літній театр
Після ми поїхали до Злинських каскадів. Одне з семи природних чудес Кіровоградщини.
Одне з небагатьох місць розповсюдження природних водоспадів на Придніпровській височині і рівнинній частині України в цілому. В урочищі знаходиться місце виходу на поверхню масивної глиби нижньопротерозойських гранітів і мігматитів — елементів найдавнішої тектонічної структури України, — Українського щита.
На каскадах пообідали
Далі поїхали у Розумівку. Тут є Свято-Хрестовоздвиженська церква (усипальниця Раєвських) внесена до реєстру пам’яток містобудування і архітектури національного культурного надбання України
З пагорба де стоїть церква відкриваються чудові краєвиди.
В селі Розумівка відвідали Братську могилу отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра)
Вже починало темніти і ми вирушили назад до Кіровограду де в 23.15 у нас був потяг до Києва (прибув о 5.17). Вартість 90 грн.
Фінансовий звіт:
- Транспорнті (білети на потяг, замовлений автобус) – 450 грн
- Їжа – 100 грн
- Екскурсія – 34 грн
- Житло (квартира) – 120 грн
- Особисті витрати (пиво, млинці в кафе) – 100 грн
- оргзбір для не членів клубу “Гряда” – 50 грн
Всього: 854 гривень.
Враження
Кіровоград маловідоме туристам місто, і ми їхали сюди, не чекаючи побачити щось цікаве. Але згодом були приємно здивовані. Це місто (а в Кіровограді проживає близько 300 000 чоловік), має величезну кількість доглянутих архітектурних пам’яток, серед яких чимало справжніх шедеврів, з відносно розвиненою туристичною інфраструктурою, з новими атракціонами (тюльпани в дендропарку) залишаэться невідомими жителям інших міст, туристам і навіть краєзнавцям .
Я уявляв Кіровоград провінційним індустріальним містом з брудними вулицями і банальну совдепівську забудову. Але це якийсь стереотип через брак інформації. Спасибі турклубу «Гряді» за цей тріп.
Тут гарно написано:
Кіровоград – місто в якому вечорами на пішохідних вулицях, забудованих ще в позаминулому столітті прекрасними, навіть помпезними, будівлями, деякі з яких нагадують палаци (а можливо ними і є, адже і головна вулиця називається Палацова), прогулюються молоді красиві люди, грають на гітарах, сидять на лавочках … Ну зовсім як, наприклад, в Одесі, або навіть в Чернівцях. А крім розкішних будинків, палаців і садиб тут є старовинні театри, церкви, костели (правда він один і не старовинний, але великий і симпатичний) і синагоги (Елісаведградська хоральна синагога – одна з найкрасивіших в Україні, і тут знову варто говорити про несправедливість – в наш топ-10 синагог вона навіть не потрапила). А який тут «цегляний» модерн – в таких кількостях в Україні я не бачив ні в одному місті.
ukrainaincognita
Організатор подорожі: туристичний клуб “Гряда”, тема на форумі;
Керівник: Олексій Ш.
Дати: 23-24 квітня 2016 року.