Дачно-курортна місцевість, селище, лісовий масив в Оболонському районі. Межує із с. Горенка. Сполучається з рештою районів Києва автострадою (Міська вулиця) і трамвайною колією (від площі Тараса. Шевченка).

Назву «Пуща-Водиця» пояснити неважко: «пуща» — це густий ліс, а «Водиця» — назва річки, що протікала в цьому лісі. Раніше обидві назви не були поєднані, а вживались окремо: «пуща», «магістратська пуща», «Котурська пуща», «міський ліс», «лісна дача Пуща».

У документах другої половини XVIII ст. з’являється назва «земля Пущи, называемой Водицы», а в 60-х роках XIX ст.— «Київська міська лісна дача Пуща-Водиця» .

За доби царювання Петра І на р. Водиця побудований салотопний завод і засноване лісове господарство, однак, за умов відсутності охорони природного середовища, економічно доцільного ведення лісового господарства, слабкого єгерського нагляду відбувалось хижацьке знищення лісу, самовільні порубки, лісові пожежі. Все це призвело до поступового занепаду унікального природного комплексу Пущі-Водиці.

У 1793 році передана у власність Києву як  «Лісова дача Пуща-Водиця».

Від 1894 року тут розпочато розбудову дачного селища Пуща-Водиця. Подальший економічний розвиток Києва і пов’язане з ним забруднення міського середовища зумовили необхідність ство­рення дачних селищ у приміській зоні, користуватися якими мали тільки заможні верстви населення: буржуазія, дворяни, підприємці, чиновництво, купецтво, військові тощо.

За радянської доби в Пуща-Водиці розгорнуто інтенсивне будівництво санаторіїв та будинків відпочинку, що супроводжувалося масовим знесенням історичної забудови (в тому числі дачних будинків заможних киян, що мали неабияку архітектурну цінність).

Comments

Залишити відповідь