Історична місцевість, дачне селище, жилмасив у Святошинському районі.
Простягається між залізницею Київ—Ковель, проспектом Академіка Палладіна, вулицями Спартаківською, Миколи Ушакова, Святошинськими озерами (ланцюг водойм по р. Нивка) і в тилах забудови вздовж вулиць Котельникова і Відпочинку.
Прилягає до місцевостей Берковець, Біличі, Веселий Майдан, Галагани, Катеринівка, Нивки, Новобіличі, Скарбовий ліс, с. Петропавлівська Борщагівка (Києво-Святошинського району Київської області) і Борщагівської промзони. До складу
Святошина входять «старий» Святошин (Святошинські дачі), Авіамістечко й Академмістечко.
Назва, ймовірно, пов’язана з ім’ям чернігівського князя XII ст. Святослава (Миколи Святоші), який володів землями в районі нинішньої Борщагівки поблизу Святошина.
Ця місцевість згадується у грамоті Сигізмунда III київським міщанам від 1619 р. «… от конця Кудравца просто чрез дуброву до борку Святошицкого по дорогу, которая идет із Белогородки до Киева…». Через 250 років ця місцевість, за даними Л. Похилевича, все ще була «невеликий сосновий лісок Святошин по Києво-Брестському шосе».
Заселення Святошина пов’язане з влаштуванням тут дачного селища. В 1897 р. місцевість, яка належала до Біличської волості Київського повіту й губернії з обох боків Києво-Брестського шосе, площею 225 дес. 322 кв. саж. поділили на 450 ділянок і віддали з торгів в оренду терміном на 99 років.
Незважаючи на те, що скарбниця щорічно одержувала до 30 тис. крб. орендної плати, у селищі не було водопроводу, освітлення, тротуарів, бруківки.
В 1910-і роки на території сучасного заводу «Авіант» був Святошинський (Сирецький) аеродром: саме з нього пілот Петро Нестеров в 1913 році вперше випробував «мертву петлю».
У межах Києва Святошин — від 1923 року. У 1924 році вольовим рішенням влади Святошинські дачі перетворені на житлові будинки для робітників (зі значним ущільненням житлоплощі).
У 1930—50-і роки Святошин розширений до сучасних меж, в 1940-і роки забудовано Авіамістечко, в 1950—60-і роки — Академмістечко. У 1971—1974 роках на території колишньої приватної забудови зведений Святошинський жилмасив (9—16-поверхові
панельні будинки), що простягається між проспектом Перемоги, вулицями Миколи Ушакова, Прилужною й Чорнобильською. Більшу частину історичної забудови Святошина знесено у 1970—80-і роки, на її місці зводяться багатоповерхові панельні будинки, а північно-західна частина «старого» Святошина у 1988—1989 роках
«поглинута» новим жилмасивом Біличі.
У Святошині є Святошинський ринок, вулиця, площа і провулок, станції метро й залізниці «Святошин».
У 1918—1927 роках і з 2002 року функціонує Святошинський район (востаннє — утворений на базі Ленінградського району).