Хотинська фортеця

На скелястому мисі правого берега Дністра височіє сувора і грізна Хотинська фортеця – свідок кривавих боїв і героїчних подвигів багатьох поколінь У Х-ХІ ст. тут знаходився один із найважливіших оборонних пунктів Київської Русі, а згодом – Галицького князівства. Наприкінці XIV ст. Хотин увійшов ді складу Молдавського князівства. Тоді, за панування господаря Молдавії Стефана III (1457-1504 рр.) замок грунтовно перебудовано. З певними змінами йогj зовнішній вигляд зберігся до наших днів.

Фортеця має неправильну форму, повторюючи конфігурацій рельєфу. Основне її ядро являє собою неправильній овал з кам’яними стінами, товщиною до 8 м, і вежами Північною, Східною, Комендантською і Південною, висота яких сягає 40 м. Найбільшою є „Вежа останньої оборони”. Мури замку прикрашені геометричним орнаментом із червоної цегли, характерна для українського та молдавського декоративною мистецтва.

Хотин, що стояв на стику кордонів кількох держав, мав велике стратегічне, адміністративне та економічне значення, то ж і битви за нього велис криваві. Протягом XVI-XVII ст. фортеця, шляхом запеклих боїв та дипломатичних переговорів, багаторазово змінювала володарів. Належала до Польщі, Молдавії, Туреччини. В 1621 р. тут розігралася знаменита Хотинська битва, наслідки якої врятували Західну Європу від експансії ісламу. Польсько-козацькі війська під командуванням Яна Ходкевича та Петра Конашевича-Сагайдачного завдали нищівної поразки 250-тисячному турецькому війську.

Під час козацьких воєн замок двічі – в 1650 та 1653 рр. – був здобутий військом Богдана Хмельницького. 11 листопада 1673 року під Хотином польські війська під командуванням Яна Собеського розгромили 65-тисячне військо Хусейна Паші і зайняли фортецю. Однак, на початку XVIII ст. туркам вдалося закріпитися тут надовго. Треба визнати, що турки про Хотин дбали. В 1711- 1718 рр. з допомогою французьких інженерів здійснено реконструкцію цитаделі. Навколо замку зведено так звану Нову Фортецю – зовнішнє кільце укріплень чотирикутної форми 1200×250 м; вали із сімома бастіонами, оточені глибоким ровом. До фортеці вели чотири брами: Кам’янецька, Ясська, Бендерська і запасна. Всередині знаходилися казарми, мечеть, комендантський будинок, склади. Хотинська фортеця стала наймогутнішим вузлом Османської імперії, та під час російсько-турецьких воєн її кілька разів здобували російські війська. Найвідомішою є Ставчанська битва 1739 року.

У1807 р. росіяни заволоділи Хотином остаточно. Відступаючи, турки майже повністю зруйнували замок. За Бухарестським мирним договором 1812 року, Хотин увійшов до складу Росії, на його відбудову виділено 4810 рублів золотом. В 1835 р. для розміщеного тут російського гарнізону на території замку збудовано церкву Олександра Невського. Невдовзі замок втратив своє оборонне значення. Тепер Хотинська фортеця належить історико-архітектурному заповіднику.

Координати: 48°31′19″ пн. ш. 26°29′54″ сх. д.

Початок будівництва: 1250-ті рр.

Стан: відреставровано

Сайт: http://khotynska-fortecya.cv.ua/

Comments

Залишити відповідь