Хотинська фортеця — один із найвідоміших історичних пам’яток України, розташована на скелястому мисі правого берега Дністра. Вона є свідком кривавих боїв і героїчних подвигів багатьох поколінь. Хотинська фортеця була важливим оборонним пунктом у Х-XI ст. для Київської Русі, а згодом для Галицького князівства. Пізніше, наприкінці XIV ст., Хотин увійшов до складу Молдавського князівства, де за панування господаря Молдавії Стефана III (1457-1504 рр.) замок був перебудований. З певними змінами його зовнішній вигляд зберігся до наших днів.
Фортеця має неправильну форму, повторюючи конфігурацій рельєфу. Основне її ядро являє собою неправильний овал з кам’яними стінами, товщиною до 8 метрів, і вежами: Північною, Східною, Комендантською і Південною, висота яких сягає 40 м. Найбільш відомою є вежа останньої оборони. Мури замку прикрашені геометричним орнаментом із червоної цегли, характерної для місцевого декоративного мистецтва.
Хотинська фортеця мала велике значення, оскільки стояла на стику кордонів кількох держав. Вона мала стратегічне, адміністративне та економічне значення, а тому й битви за неї були криваві. Протягом XVI-XVII ст. фортеця, шляхом запеклих боїв та дипломатичних переговорів, багаторазово змінювала володарів. Належала до Польщі, Молдавії та Туреччини. В 1621 р. відбулася знаменита Хотинська битва, наслідки якої врятували Західну Європу від експансії ісламу. Польсько-козацькі війська під командуванням Яна Ходкевича та Петра Конашевича-Сагайдачного завдали нищівної поразки 250-тисячному турецькому війську.
Під час козацьких воєн замок двічі – в 1650 та 1653 рр. – був здобутий військом Богдана Хмельницького. 11 листопада 1673 року під Хотином польські війська під командуванням Яна Собеського розгромили 65-тисячне військо Хусейна Паші й зайняли фортецю. Однак, на початку XVIII ст., туркам вдалося закріпитися тут на довгий час. Треба визнати, що турки дбали про Хотин. В 1711- 1718 рр. з допомогою французьких інженерів здійснено реконструкцію цитаделі. Навколо замку зведено Нову Фортецю – зовнішнє кільце укріплень чотирикутної форми 1200×250 метрів; вали із сімома бастіонами, оточені глибоким ровом. До фортеці вели чотири брами: Кам’янецька, Яська, Бендерська і запасна. Всередині знаходилися казарми, мечеть, комендантський будинок, склади.
Хотинська фортеця стала наймогутнішим вузлом Османської імперії, та під час російсько-турецьких воєн її кілька разів здобували російські війська. Найвідомішою є Ставчанська битва 1739 року. Пізніше, у 1807 році, росіяни заволоділи Хотином остаточно. Відступаючи, турки майже повністю зруйнували замок. За Бухарестським мирним договором 1812 року, Хотин увійшов до складу Росії, на його відбудову виділено 4810 рублів золотом. У 1835 році для розміщеного тут російського гарнізону на території замку збудовано церкву Олександра Невського. Невдовзі замок втратив своє оборонне значення. Тепер Хотинська фортеця належить історико-архітектурному заповіднику.
Координати: 48°31′19″ пн. ш. 26°29′54″ сх. д.
Початок будівництва: 1250-ті рр.
Стан: відреставровано
Сайт: http://khotynska-fortecya.cv.ua/
Comments