Остання столиця Володимиро-Галицької Русі, південна резиденція великих литовських князів і традиційна столиця Волині — Луцьк — одне із найстаріших міст України. Його історія сягає 1085 року, хоча, на думку деяких науковців, він існував уже у IX ст. До XIV ст. Луцьк (Лучеськ) належав руським князям із династії Рюрика, пізніше був захоплений Литвою. У 1340–1383 pp. Луцьк служив столичною резиденцією Великому Литовському князеві Любарту, а згодом — Вітовту, який у 1429 р. організував тут великий з’їзд монархів, з метою вироблення спільної концепції протидії Турецькій експансії. У 1432 р. Луцьк одержав Магдебурське право. Незабаром Свидригайло утворив тут столицю удільного Волинського князівства. З часів Люблінської унії Луцьк відійшов до Речі Посполитої, а після другого поділу Польщі — до складу Російської імперії.